Пошук
06 Лис 19

Центр надання адміністративних послуг інформує!

Представництво по довіреності

Періодично до ЦНАП звертаються представники, які надають пакет документів по довіреності. При цьому необхідно враховувати:

довіреність — це письмове повноваження, яке видає одна особа (довіритель) іншій (довіреному) для представництва перед третіми особами.

Закон вимагає, щоб довіреність була складена у письмовій формі. Довіреності, які видаються громадянам, повинні бути посвідчені уповноваженими на це особами. Так, щодо угод, які вимагають нотаріальної форми, довіреність повинна бути посвідчена державним чи приватним нотаріусом. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюють (ст. 40 Закону України «Про нотаріат»):

1) довіреності осіб, які перебувають на лікуванні у госпіталях, лікарнях, санаторіях, будинках престарілих, - посвідчені головлікарями, начальниками госпіталів, заступниками з медичної частини, черговими лікарями;

2) довіреність громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України - посвідчені капітанами цих суден;

3) довіреності громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та подібних експедиціях, - посвідчені начальниками експедиції;

4) довіреності військовослужбовців - посвідчені командирами частин, з’єднань, установ і закладів;

5) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, - посвідчені начальниками виправно - трудових установ.

Довіреності, які видаються організаціями для укладення будь-яких договорів, не вимагають нотаріального посвідчення, оскільки вони посвідчуються самою організацією шляхом підпису її керівником.

Поруч з нотаріальною формою законодавець допускає випадки посвідчення довіреності за місцем роботи, навчання, лікування або місцем проживання довірителя. Це довіреності на : одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції - поштових переказів, посилок тощо (ст. 245 ЦК України).

Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: місце і дату складання; строк дії (прописом); прізвище, ім’я, по батькові довірителя та довіреної особи (повну назву юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а в необхідних випадках - посаду, яку вони займають, коло повноважень.

Строк дії довіреності встановлюється в самій довіреності, зазначається літерами. Якщо строк довіреності не зазначений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Довіреність без дати видачі є нікчемною. Довіреність підписується довірителем особисто. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноруч підписати довіреність, то за його проханням і в його присутності та в присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка посвідчує довіреність, цей документ може бути підписаний іншим громадянином, особу якого встановлює нотаріус.

Довіреності від імені неповнолітніх у віці від 14-ти до 18-ти років, а також від імені осіб, які у судовому порядку визнані обмежено дієздатними, можуть бути посвідчені лише за умови, що вони вчинюються за згодою батьків, усиновителів, піклувальників.

Правовідносини, в яких одна сторона зобов’язана або має право вчиняти правочини  (юридично значимі дії) від імені другої сторони, яку вона представляє називаються представництвом (ч.1,ст.237 Цивільного кодексу України – надалі ЦК).

Згідно ч.1. ст.244 ЦК представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. ФОП не має правового статусу юридичної особи, тому довіреність від імені такої особи видається нею як від фізичної особи з додержанням законодавчих вимог щодо форми та змісту складання такої довіреності, зокрема:

представник не може вчиняти дії, які відповідно до їх змісту можуть бути вчинені лише особисто тією особою, яку він представляє (ч.2,ст.238ЦК);

Зважаючи на те, що свою підприємницьку діяльність громадянин-підприємець здійснює безпосередньо (ч.3, ст.128 Господарського кодексу України), - правочини, які будуть здійснюватися представником за довіреністю виданою ФОП без її нотаріального засвідчення є недійсними.

Варто відзначити також договір про надання правової допомоги, як специфічний вид представництва. Відповідно до п 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

Виходячи з вищевказаного подавати заяви і отримувати результати адміністративних послуг адвокат не може з укладеним лише договором про надання правової допомоги. Для цього йому потрібно отримати довіреність від особи яку він має намір представляти у порядку встановленому Цивільним кодексом.

Окрім того довіреності, які видані іноземними органами і будуть пред’являтися на території України, мають відповідати вимогам, встановленим чинним законодавством України та міжнародним договорам.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

 

Чорнобров 509 076 

15:29   158 переглядів